Профілактика дитячого травматизму

 

Правила поведінки на льоду

 

 

 

1. Виходити на лід можна тільки за стійкої морозної погоди.

2. Переходити водойми потрібно в спеціально позначених і обладнаних для цього місцях.

3. Забороняється виходити на лід, товщина і міцність якого вам невідомі.

4. Забороняється спускатися на лижах з крутого берега на неперевірений на міцність і товщину лід.

5. Забороняється збиратися на льоду великими групами в одному місці.

6. Забороняється виходити на лід за таких умов:

— якщо поруч теплі потоки води, в місці з’єднання річок, у місці виходу стічних і промислових вод;

— у випадку швидкої течії річки у цьому місці;

— за наявності вмерзлих у лід дошок, палок та інших предметів;

— у випадку різного забарвлення льоду;

— під час весняного розтавання снігу та льоду, а також сильного перепаду температури під час потепління.

 

Перед переходом водойми льодом необхідно спочатку (якщо можливо) знайти стежку або сліди на льоду; якщо їх немає, то необхідно, ще перебуваючи на березі, визначити маршрут свого руху.

Необхідно подивитися заздалегідь, чи немає на маршруті руху підозрілих місць. При цьому слід враховувати:

• лід може бути неміцним біля стоку води (наприклад із ферми або заводу);

• поблизу кущів, очерету, під кучугурами, у місцях, де водорості вмерзли в лід, він може бути тонким або крихким;

• під час руху необхідно оминати ділянки, покриті товстим шаром снігу, оскільки під снігом лід завжди тонший;

• у місцях, де б’ють джерела, де швидка течія або струмок впадає в річку, лід завжди тонкий;

• необхідно обережно спускатися з берега: лід може нещільно прилягати до суші, можливі тріщини, під льодом може бути повітря;

• необхідно взяти з собою палицю, для того щоб перевіряти міцність льоду. Якщо після першого удару палицею з’являється вода — лід пробивається, тому необхідно негайно повертатися на те місце, звідки ви починали рухатись. Причому перші кроки необхідно робити, не відриваючи ступні ніг від льоду;

• міцність льоду ударом ноги перевіряти ні в якому разі не можна;

• якщо ви на лижах, то необхідно з’ясувати, чи є вже прокладена лижня. Якщо немає і необхідно її прокласти, кріплення лиж відстебніть, палиці тримайте в руках, але не накидайте петлі на кисті рук.

Якщо маєте рюкзак, то його необхідно повісити лише на одне плече, а краще волочити за собою на мотузці на відстані 2—3 метри. Якщо перехід здійснює група, відстань між лижниками (і так само пішоходами) повинна бути не меншою, ніж 5 метрів.

Надання допомоги потерпілим на льоду

Щоб допомогти людині, яка терпить лихо і не потерпіти самому, дотримуйтесь таких правил:

1. Без потреби не виходьте на лід. Подумайте, чи зможете під час надання допомогти впоратись самотужки, чи краше покликати на допомогу ще кого-небудь. Якщо поряд нікого немає, то дійте продумано і обережно, щоб замість допомоги не погіршити становище.

2. Протягніть потерпілому довгу жердину, дошку, палицю від лиж, лижу, хокейну ключку або киньте мотузку, зв’язані паски тощо. Якщо вам все-таки необхідно вийти на лід, то ляжте і повзіть по поверхні льоду, штовхаючи рятувальний засіб перед собою або кидаючи перед собою мотузку чи пасок.

3. Будьте якомога далі від ополонки (краю крижини), протягніть потерпілому палицю, жердину, чи киньте мотузку. Якщо мотузка чи трос закріплені на березі і не вистачає довжини, то. міцно тримаючись за кінець мотузки однією рукою, протягніть потерпілому другу руку.

4. Витягніть потерпілого, попросіть його працювати ногами – так буде легше витягнути його з ополонки. Коли ви його витягли. не дозволяйте йому підійматись на ноги, нехай він повзе вслід за вами до берега.

5. Після того, як витягнете потерпілого у безпечне місце, викличте «швидку допомогу», надайте першу допомогу, необхідну при охолодженні:

— поступово відігрійте постраждалого, загорніть його у ковдри або сухий теплий одяг;

— не намагайтесь зігріти тіло потерпілого дуже швидко, не занурюйте його у теплу воду, швидке обігрівання може викликати серцеві проблеми;

— будьте надзвичайно уважними при поводженні із потерпілими;

— по можливості прикладіть до тіла теплий предмет (гарячу грілку, пляшки із теплою волого);

— дайте тепле пиття, якщо потерпілий при свідомості.

 

Переохолодження, обмороження. Ознаки, перша медична допомога, профілактика.

 

Переохолодження – патологічний стан, розвивається при тривалій дії холоду на весь організм, в результаті чого виникає порушення кровообігу. Загальне переохолодження організму може виникати як при температурах нижче, так і вище нуля.

Ознаки:

 – шкірні покриви бліді або синюшні, холодні;

 – чутливість (тактильна та больова) відсутня або різко знижена;

 – при розтиранні та зігріванні – виникає сильний біль у пальцях стоп та рук;

 – в’ялість;

 – брадикардія (зменшення частоти пульсу);

 – гіпотензія (зниження артеріального тиску).

 Перша медична допомога:

 – перенести в тепле місце, змінити одяг, загорнути в ковдру, дати гарячий чай;

 – зігрівання ураженої ділянки кінцівки,
 – розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом (не розтирати снігом);

 – утеплювання;

 – відновити прохідність дихальних шляхів при непритомності:

   а) запрокинути голову потерпілого;

   б) висунути вперед і утримувати нижню щелепу;   

   в) видалити слиз, кров і сторонні тіла з рота і глотки пальцем;

 – положення потерпілого на боці.

Транспортування:

негайно евакуювати до медичної роти (військового госпіталю) на ношах за умови збереження або відновлення серцевої діяльності. Продовжити заходи, викладені вище.

 Локальне холодове ураження.

Локальне (місцеве) холодове ураження – відмороження окремих частин тіла (обличчя, кисті, стоп, вух, носа та ін.), може виникати як при температурах нижче, так і вище нуля.

Ознаки.
 1. При холодових ураженнях багато потерпілих не усвідомлюють, що з ними і чому трапилося. Як правило, вони відчувають холод та загальну незручність.
 2. Симптомами легкого ураження є втрата відчуття ураженого місця, кольки. Дані симптоми часто минають після послаблення взуття або одягу, фізичних вправ, що виконуються з метою підвищення циркуляції крові. В більш тяжких випадках, з часом уражене місце “дерев’яніє”.
 3. Візуальною ознакою холодового ураження є зміна кольору шкіри в місці ураження. У білошкірих людей, шкіра спочатку червоніє, а потім біліє (колір воску). В темношкірих людей, як правило, шкіра стає своєрідно блідою (сірою). При дотику до ураженого місця кінцівки відчувається холод. Поява набряку характерна для пошкодження більш глибоких шарів шкіри. Після зігрівання місця ураження можлива поява пухирів, наповнених рідиною, сильного болю. З метою своєчасного розпізнання симптомів холодового ураження, доцільно роботу військовослужбовців організовувати попарно (групами).
Обмороження 1-го ступеню характеризується блідістю шкіри, незначним набряком і зниженням її чутливості. При розігріванні потерпілого кровообіг відновлюється, шкіра набуває початковий колір, набряклість поступово зникає. Пізніше може виникнути лущення і свербіж шкіри, також довго зберігається підвищена чутливість шкіри до холоду.


Обмороження 2-го ступеню характеризується більш глибоким ураженням шкіри. При розігріванні бліді шкірні покриви стають похмуро-синіми, набряк, що швидко розвивається, поширюється за межі відмороження, утворюються бульбашки, наповнені прозорою рідиною, з’являються сильний біль. У постраждалого спостерігається озноб, підвищення температури, порушуються сон і апетит. Пошкоджені поверхневі шари шкіри відторгаються.

Загоєння при відсутності ускладнень (нагноєння) відбувається протягом 15-30 днів. Шкіра раньової поверхні залишається синюшною, її чутливість знижена.


Обмороження 3-го ступеню характеризується враженням всіх шарів шкіри і м’яких тканин на різну глибину. У перші дні на шкірі з’являються бульбашки, наповнені темно-бурою рідиною, навколо яких розвивається запалення, утворюється різко виражений набряковий вал. Після 3-5 днів виявляється глибоке пошкодження тканини (волога гангрена). Потерпілого турбують сильні болі, температура підвищується до 38-39°С, приголомшливий озноб змінюється потом, загальний стан значно погіршується.


Обмороження 4-го ступеню характеризується ураженням шкіри, м’яких тканин та кісток. При цьому розвиваються незворотні явища. Шкіра покривається бульбашками з рідиною чорного кольору. Через 10-17 днів навколо пошкодженої зони визначається лінія відмороження, яка чорніє, висихає і через 1,5-2 місяці відторгається. Рана заживає дуже повільно. Загальний стан постраждалого важкий, підвищення температури чергується з ознобом, відзначаються зміни у внутрішніх органах, які порушують їх нормальну роботу.

Перша медична допомога при обмороженні.

Полягає в захисті від впливу низьких температур, негайному поступовому розігріванні потерпілого. Насамперед необхідно відновити кровообіг в обмороженій частині тіла. Не можна допускати швидкого зігрівання поверхневого шару шкіри на пошкодженій ділянці, так як прогрівання глибоких шарів відбувається повільніше, в них повільно відновлюється кровообіг, а отже, не нормалізується кровопостачання верхніх шарів шкіри і вони гинуть. Тому протипоказано застосування при відмороженні гарячих ванн, гарячого повітря. Переохолоджені ділянки тіла потрібно захистити від впливу тепла, наклавши на них теплоізолюючі пов’язки (бавовняні, ватно-марлеві матеріали). Пов’язка повинна закривати тільки змінені ділянки шкіри до тих пір, поки з’явиться в пошкодженій частині відчуття тепла. В цілях відновлення тепла в організмі і поліпшення кровообігу потерпілому дають гарячий солодкий чай.

При тривалій дії низьких температур на весь організм можливі замерзання і смерть. Особливо сприяє замерзанню алкогольне сп’яніння. При замерзанні людина відчуває спочатку втому, сонливість, байдужість, а при подальшому охолодженні організму виникає непритомний стан (втрата свідомості, розлади дихання і кровообігу). При явищах припинення дихання і зупинки серцевої діяльності настає смерть.


При пошкодженні тканин в результаті дії низької температури (обмороженні) необхідно:
1. негайно зігріти потерпілого, для чого потерпілого потрібно якомога швидше перевести в тепле приміщення. Велике значення при наданні першої допомоги мають заходи по загальному зігріванню потерпілого. Йому дають гарячу каву, чай, молоко;
2. зігріти обморожену частина тіла, відновити в ній кровообіг. Це досягається, якщо обморожену кінцівку помістити в теплову ванну з температурою води 20°С. За 20-30 хвилин температуру води поступово збільшують з 20 до 40°С, при цьому кінцівку ретельно відмивають милом від забруднень;
3. після ванни (зігрівання) пошкоджені ділянки потрібно висушити (протерти), закрити стерильною пов’язкою і тепло укрити. Заборонено змащувати їх жиром і мазями, так як це значно ускладнює подальшу первинну обробку;
4. обморожені ділянки тіла не можна розтирати снігом, так як при цьому посилюється охолодження, а крижинки ранять шкіру, що сприяє інфікуванню (зараженню) зони обмороження; також не варто розтирати обморожені місця рукавичкою, сукниною, носовою хусткою. Можна робити масаж чистими руками, починаючи від периферії до тулуба
5. при обмороженні обмежених ділянок тіла (ніс, вуха) їх можна зігрівати з допомогою тепла рук.
6. Після надання першої медичної допомоги потерпілого доставляють до медичного закладу. Якщо перша медична допомога не була надана до прибуття санітарного транспорту, то її слід надати в машині під час транспортування потерпілого. При транспортуванні слід вжити всіх заходів щодо запобігання повторного охолодження потерпілого.