Творчість читачів
ЧУДОВО! ГОВОРИ!
Говориш українською? –
Чудово! Говори!
У цій державі нею маєш володіти.
Хто нехтує, - тих надто
до уваги не бери.
Своєю совістю життя у ній нам жити...
Віками звикли українську копирсати,
У бік чужого носа відвертати,
І хоч дід-прадід саме нею говорив,
Онукам кимось іншим х՛тілось стати...
І не свої сьогодні треба добре знати:
З сусідом говорити - розумітись.
Та чи не гріх прабатьківську топтати?
Казати, що не хочеться учитись?..
Із давніх пір вбивали нам, що українська - для села,
Щоб ми генетику свою ущент забули,
І тих, із під чийого гостроверхого пера,
Її, правдиву, і на тому світі чули…
Прислухайся-но, як вона звучить,
Барвінком ніжним стелеться в ній слово,
НедАрма солов’їною зовуть,
Недарма кажуть – мова калинОва.
Гуртом би взятися та знищити бур’ян,
Нікчемний суржик з коренем сполоти,
Напевно б не прийшлось відтОді нам
Питанням мовним одне одного колоти.
Говориш українською? Не бійся, говори!
Це мова праотців. - Чого її стидатись?!
Дарма, що не усі державною речуть,
Вона чудова! –
Всім би так навчатись!
Не стримуй слово, не зганяй його в тиски,
Ти на землі, де українська – рідна мова.
Тож, не соромся говорити – говори,
Вона із вуст твоїх, мов хвиля бірюзова...
25.09.2015 (кор. 09.11.2020)
В. Колодяжна
